Дієздатність

Дієздатність – це здатність громадянина своїми діями отримувати й здійснювати цивільні права, створювати собі цивільні обов'язки, і виконувати їх. Вона виникає у повному обсязі із настанням повноліття, тобто за досягненні вісімнадцятирічного віку (ст. 21 ДК РФ). На відміну від правоздатності, дієздатність пов'язані з совер¬шением громадянином вольових дій, що передбачає досягнення певного рівня психічної зрілості. Закон як крите¬рия досягнення громадянином можливості власними діями отримувати себе правничий та нести обов'язки передбачає вік. Повна дієздатність визнається за повнолітніми громадянами, тобто. досягнувши вісімнадцятирічного віку. Допуска¬ется два вибуття із цього правила: повна дієздатність може виникнути у громадянина і по досягнення вісімнадцятирічного воз¬раста у разі, по-перше, шлюбу обличчям, які досягли 18 років, коли йому у встановленому законом порядку упав шлюбний вік, по-друге, емансипації (ст. 27 ДК).

Емансипація — оголошення неповнолітнього, яке сягнуло 16 років, коли він працює за трудовому договору або з дозволу батьків займається підприємницької діяльності, повністю дееспо¬собным. Зазначені дії служать достатнім доказом те, що неповнолітній спроможна самотужки приниматъ рішення з майновим й іншим цивільно-правовим питанням, тобто. досяг рівня зрілості, зазвичай наступаемого після досягнення повноліття. Емансипація відбувається у вирішенні органу опіки й піклування за наявності згоди обох батьків, або судна, якщо чи них те що незгодні. Мета емансипації залежить від надання несовершеннолетнему повноцінного цивільно-правового статусу. Слід пам'ятати, що окремі правничий та обов'язки виникають лише з досягненні певного віку, як, наприклад, декларація про придбання вогнепальної зброї. Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Судна Російської Федерації і Пленуму Вищої Арбітражного Судна Рос¬сийской Федерації № 6/8 від 1 липня 1996 р . емансипований неповнолітній володіє обсязі цивільними правами й має обов'язки (зокрема самостійно відповідає по обяза¬тельствам, які виникли внаслідок заподіяння їм шкоди), за исключе¬нием тих правий і обов'язків на придбання яких федеральним законом встановлено вікової ценз.

Звісно, неможливо відразу наділити повнолітнього всім обсягом громадянської дієздатності, котрі дають йому возможно¬сти поступово привчатися до здійснення самостійних вольових дій. Законом передбачена певні вікові етапи, із настанням яких несовершеннолетнему надаються ширші елементи дієздатності. Виявляється це у двох головних областях дієздатності: можливості укладання угод і самосто¬ятельной майнової відповідальності,

Неповнолітні, які досягли чотирнадцятирічного віку (малолітні), за загальним правилом недієздатні, з усіма угодами від імені роблять але їхні батьки, усиновителі чи опікуни. Проте чотирнадцять років — досить великий проміжок для ста¬новления психіки неповнолітнього, його інтелектуальної зрело¬сти. Чи можна порівняти рівень усвідомлення скоєних дій однорічною дитиною та 13-річним підлітком. Поэ¬тому закон передбачив можливість здійснення малолітніми опре¬деленных угод. Від 6 і по 14 років — перший вікової проміжок, з яким закон пов'язує певний етап дорослішання. У малолітні вправі самостійно здійснювати дрібні побутові угоди; угоди, створені задля безплатне отримання вигоди, які потребують нотаріального посвідчення або державної реги¬страции; угоди з розпорядження засобами, наданими законним представником чи з його згодою третьою особою для певної виховної мети або заради вільного розпорядження (п. 2 ст. 28 ДК)

Дрібні побутові угоди — це угоди, спрямованих на удовлет¬ворение звичайних, щоденних потреб малолітнього чи його сім'ї та незначні за сумою. З названих двох критеріїв мабуть, менше запитань викликає споживчий ха¬рактер дрібної побутової угоди. Так, купівля хліба, молока, інших продуктів, що розвиваються практично постійно, зошитів інших предметів, необхідних малолітньому щодня, вчинення деяких інших угод мають звичайний нічого для будь-якого дитини споживчий характер. Більше складний другий критерій — незначною сумою угоди. А про такі явищах, як інфляція, й за умов стійкою економіки завжди виникають проблеми оцінки. Чи є та чи інша угода значної чи незначною за сумою? Інколи висловлюються пропозиції ус¬тановить конкретну суму законі, або визначати її як відсоток рівня доходу батьків тощо., проте одна з цих предло¬жений непричетний до змісту правила, належного основою законодавчого рішення: незначність означає, що з дан¬ного малолітнього з урахуванням її рівня розвитку, ступеня усвідомлення значимості скоєного їм дії, суд кожному конкретному випадку має винести своє рішення, чи є для конк¬ретного малолітнього досконала угода дрібної, тобто. незначитель¬ной за сумою чи ні. Обидва критерію дрібної побутової угоди мають оціночний характер. Порівняйте угоди, що може здійснювати 6-річна і угоди, які можуть усвідомити і зробити 13-річний. Характер і величину дрібних побутових угод в одного чи іншого, здається, буде різний.

Угоди створені задля безплатне отримання вигоди, які потребують нотаріального посвідчення чи державної регист¬рации малолітні вправі здійснювати, оскільки такі угоди, зазвичай, не накладають ними обов'язків. Так, договір дарування передбачає волевиявлення обдаровуваного бути прийнятим дару, отже, малолітній повинен матимуть можливість висловити своєї волі, приймаючи будь-якої навіть незначний подарунок. Виняток состав¬ляют угоди, котрим передбачена нотаріальна форма або державна реєстрація, оскільки ті дії припускають угоди зі значними об'єктами, наприклад, житловим домом.

Ще більші можливості надає закон малолітнім, на¬деляя їх правом здійснювати угоди з розпорядження предоставленны¬ми їм засобами. Зазначені угоди відбуваються під непрямим контролем законних представників малолітнього, оскільки надаються або ними, або за згодою третіми особами, отже, законні представники цілком може контролювати суму, надану дитині, цільове використання засобів і т. буд. Реалізуючи надані можливості, дитина демонструє законним представникам свою зрілість, зваженість і обоснован¬ность укладених їм цивільно-правових угод, що дозволяє коригувати її поведінка задовго до дееспособ¬ности повному обсязі.

Малолетние, попри володіння можливістю скоєння певних угод, не несуть самостійної відповідальності, яв¬ляясь недієздатними. Відповідальність право їх дії, включаючи угоди, що вони вправі здійснювати самостійно, несуть їх роди¬тели, усиновителі чи опікуни повному обсязі, вони ж відповідають і поза шкода, заподіяний малолітніми. У цілому нині, хоча стаття 28 Цивільного кодексу й названа «дієздатність малолітніх», громадяни, не достиг¬шие 14 років, є недієздатними. Надані їм законом можливості скоєння окремих угод носять суворо исчерпываю¬щий характері і виняток із загального правила. З іншого боку, не можна казати про дієздатності особи, якщо вона несе самостоя¬тельной відповідальності за дії.

З досягненням 14-річного віку неповнолітній наделя¬ется правом здійснювати самостійно будь-які угоди, за умови письмової згоди її законних представників. Згода то, можливо отримано як укладання угоди, гаразд письмовим схваленням вже що відбулася угоди. Неповнолітні віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вправі самостійно й більше без згоди законних представників, крім угод скоєних ма¬лолетними, розпоряджатися власним заробітком, стипендією чи інші доходами; здійснювати права автора творів науки, літератури, або мистецтва, винаходи чи іншого що охороняється зако¬ном результату своєї інтелектуальної діяльності; відповідно до законом вносити вклади в кредитні закладу і розпоряджатися ними, і навіть після досягнення 16 років бути членами кооперативів (ст. 26 ДК). Право скоєння названих угод означає наділення несо¬вершеннолетних певним обсягом дієздатності, що позволя¬ет говорити про їхнє часткової дієздатності. Підтверджується те й покладанням на неповнолітніх самостійної имуществен¬ной відповідальності по ув'язненим ними угодам, і навіть за причи¬нение шкоди. Часткова дієздатність неповнолітніх дозволяє детальніше оцінювати їх науковий рівень зрілості, готовності до брати участь у цивільному обороті. Найбільш сущест¬венным елементом часткової дієздатності неповнолітнього є право розпорядження власним заробітком, стипендією й іншими доходами. У разі неповнолітній діє лише з своєму розсуду і витрачає кошти, куплені їм самостійно. І це максимально зближує становище неповнолітнього й цілком дієздатного особи. Сформована практика виходить із буквального тлумачення норми закону, предостав¬ляющей несовершеннолетнему таке, й встановлює, йдеться лише про вже зароблених і збереження одержаних засобах. Закон у разі не поширюється на розпорядження ще получен¬ным чи майбутнім заробітком, оскільки виняток із загального правила заборонена расширительному тлумаченню. Разом про те, не виключено, коли неповнолітній нерозумно витрачає зароблені кошти. І тут законні представники або орган опіки й піклування вправі втрутитися та клопотатися перед судом про обмеження чи позбавлення неповнолітнього права самостійно розпоряджатися заробітком чи стипендією. Наприклад, всю зарплату неповнолітній витрачає купівля компакт-дисків з записами дорогих пісень, щось залишаючи з метою. Навпаки, розумне витрачання коштів, обгрунтовані їх вкладення дозволяють батькам ставити перед органами опіки і попе¬чительства питання дострокове наділення неповнолітнього, за наявності передбачених а законі умов, дієздатністю я пол¬ном обсязі — емансипації.

З досягненням 18 років, а також у вже розглянутих випадках, дієздатність громадян виникає у обсязі. На зміст дієздатності більше впливають вікові чинники.

Література:

Цивільний Кодекс Російської Федерації. Гл. Ш

Громадянське право. Підручник. Частина I . Видання 2-ге, перероблене і доповнене /Під ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1997, - 600 з.

Рубрики: Громадянське право