Історичний велич Кутузова (за романом «Війна і світ»)

У штатівській спеціальній главі, де Толстой в узагальнених положеннях визначає історичне велич Кутузова, говориться знову про його «пасивності», йдеться про своєї діяльності свідомої, просякнуту єдиними цілями, послідовною й здійснює завдання провідною історичної необхідності. «Дії його (Кутузова), — пише Толстой, — все, практично без найменшої відступу, все спрямовані лише до й тієї мети, яка перебуває у трьох справах:

1) напружити всі свої сили для сутички з французами;

2) перемогти їх і

3) вигнати із Росії, полегшуючи, наскільки можна, лиха народу і американські війська». Усі, було поза цього чи заважало їх виконання, — усе це із боку Кутузова зустрічала рішуче опір. Тільки коли французи було вигнано, Кутузов, зупинившись у Вільно, припинив своєї діяльності. Відомо, що із усіх історичних діячів у романі «Війна і світ» лише одне Кутузов виділено автором як «велика людина».

Велич його Толстой бачить у тому, що він метою своєї особистої діяльності поставив мету загальної необхідності. Кутузов, за словами Толстого, «осягаючи волю провидіння», «підкоряв їй свій особистий волю». У чому, за Толстим, полягала у Кутузова його розуміння волі «провидіння», у цьому необхідно особливо зупинитися ось.

Кутузов в «Війні і мирі» менше, ніж інші, за можливе наперед знати складання очікуваних обставин. Як і інші, за Толстим, Кутузов, наприклад, було знати і знав, як складеться Бородінську битву. За описом Толстого, Бородінську битву сталося без прямих намірів Наполеона і Кутузова і за тим планам, які намічали обидві сторони. «Даючи і Бородінську битву, — писав Толстой, — Кутузов і Наполеон надійшли мимоволі...» І після Бородінської битви, і після залишення Москви Кутузов тривалий час перебуває у постійній і болісним тривозі. Отже, у тому, що Кутузов наперед «прозріває» хід подій і результат подій, ніякої і бути неспроможна. 

Не може йти мова про те, що Кутузов у Толстого осягає волю «провидіння» у її кінцевих наведених цілях.

Там, де Толстой говорить про неозорої многопричинности подій і кінцевої «таємничості» волі «провидіння» історія, у цьому контексті Кутузов від іншим людям не відрізняється, у цьому разі стає у ряд з усіма учасниками подій, зокрема і з Наполеоном, і з Олександром, і з простим солдатом, і з московською баринею, з мотивів выезжавшей йшла з Москви. Кутузов виділено Толстим стосовно того, що «як противность думці всіх міг вгадати так вірно значення народного сенсу події» і «ніколи на повну своєї діяльності не змінив йому». Інакше кажучи, щодо кінцевому, загальносвітовому прозрінні Кутузова йдеться у Толстого, йдеться про прозрінні, взятому не більше «загального», але тільки історичних-історичної-національно-історичного «народного» значення.

 Про це та каже Толстой, стверджуючи, що Кутузов один розумів тоді «весь величезний сенс події». З цього особливістю Кутузова як «великої» у романі поєднується властиве Кутузову правильне моральне почуття.

Образ Кутузова в «Війні і мирі» серед історичної літератури на той час постає як глибоко позитивним явищем. У «Війні і мирі» Кутузов вперше у послідовному ідейному обгрунтуванні показали як великий полководець як герой. У цьому сенсі історія вивчення й об'єктивності висвітлення діяльності фельдмаршала М.И.Кутузова образ Кутузова в «Війні і мирі» для свого був великим кроком вперед.

Визнаючи всю фактичну неповноту образу Кутузова і теоретичну хибність філолофсько-історичної концепції Толстого, ми ж поспіль не можемо говорити, що Толстой представив Кутузова зовсім бездіяльним, що не побачив його героїчного величі, що він зробив Кутузова занадто «звичайним» і тим самим принизил його історичне значення, що Толстой у виконанні Кутузова у відсутності цілісної системи думок та суперечив собі щокроку, що у зображенні Кутузова непримиренно зіштовхуються «Толстой-художник» і «Толстой-мыслитель» та інші.

В усьому змісті образу Кутузова Толстой здійснював свою концепцію, послідовно виражену у мистецькій конкретності й у узагальнених теоретичних судженнях. Система думок, що охоплюють зміст образу Кутузова, спрямована до виявлення історичного значення великого полководця, усією свою діяльністю який здійснював і здійснив завдання порятунку народу від іноземного навали. 

Героїчне істота всього подвигу Кутузова Толстой пов'язує з загальнонародними завданнями його епохи, на противагу хибним, марнославним, корисливим і легковажним претензіям представників придворної й усієї вищої військової середовища. Особливість Кутузова проти іншими історичними діячами, представленими у «Війні і мирі», полягає, за Толстим, в його «пасивності», а особливий характер своєї діяльності, свідомо що була внеличным, народним цілям, відповідно до історичної необхідності. 

Рубрики: Література