Теорія поділу влади у російської відчуття історії і державно-правової науці

  У зв'язку з інформатизацією суспільства на XX столітті у сучасної теорії держави й права прийнято виділяти ще одне гілка влади - "четверту влада" - засоби інформації. Річ у тім, що , радіо, печатку та інші засоби масової інформації, які є нашого часу доступними майже усім верствам населення, непросто інформують суспільство про те чи інших політичні події, а й нав'язують людям свою оцінку того що відбувається, свої ідеали, вони теж мають можливість маніпулювати громадської думки. Навіть у недемократичних державах, де думка "мас" виявляється лише в критичних ситуаціях ( революції" і т.п. ) , уряду розуміють всю значимість впливу "четвертої влади" на покупців, безліч намагаються регулювати й використати цю владу у свої інтереси ( згадати хоча б положе- ние засобів у Росії радянський період, та й у попередні періоди історії нашої країни ).

 

У демократичних державах "четверта влада" - це реально діюча сила, не рахуватися з якої не може, не можна просто заборонити діяльність будь-якої газети, телепрограми тощо. Нам важко уявити передвиборні кампанії й без участі засобів, жодного закону нічого очікувати діяти, що він не опубліковано, тобто "четверта влада" є необхідною частиною функціонування системи державні органи. Кошти масової інформації грають дуже значної ролі у системі "стримування і противаг", стримуючи дії органів держави. Внаслідок такого широкого впливу життєдіяльність держави і з упевненістю назвати засоби інформації "четвертої владою".

 

   Такі основні зміни ( доповнення ) які зазнала кін- цепция поділу влади за більш ніж двохсотрічну історію свого існування, ця теорія знайшла дуже широке використання у державно-правової практиці багатьох країн. Які ж, результати? Насамперед, теорія поділу влади стала однією з основних гарантів права і свободи людини, саме в країнах, де реалізація даної концепції має найбільш міцні традиції, демократичні принципи знайшли саме широке застосування. Друге перевагу державної фінансової системи, заснованої на принципі поділ влади - це відносна стабільність внутрішньополітичного становища госу- дарства, оскільки поділ влади дозволяє виходити з критичних ситуацій з урахуванням норм конституції, у вигляді консенсусу соціальних сил. Взагалі, нині важко будувати висновки про результатах застосування теорії поділу влади практиці, оскільки застосування цього принципу неможливо відокремити з інших тенденцій у розвитку держав: прагнення до демократії, створення громадянського суспільства і правової держави. Тому деякі перелічені мною "результати застосування теорії поділу влади" ставляться, скоріш, до результатів застосування всіх основних нових, прогресивних державно-правових концепцій, органічно взаємозалежних друг з одним.

 

 

  Отже, після дослідження генези теорії поділу влади виникає низка запитань про застосування даної концепції історія російської держави, про ставлення діячів російської державно-правової науки до теорії поділу влади.

 

   У російської історії було так і чимало прикладів хоча б годину- тичной реалізації теорії поділу влади. На початок ХХ століття важко було розмовляти навіть про розмежування повноважень між різними державними органами, а про розмежування влади між різними соціальними силами. Різноманітні реформи системи державних органів кращому разі призводили до дуже розпливчастого розмежування функцій держави між його органами, про розмежування ж політичної влади летів, і промови. Монарх вважався абсолютним до 1905 року, коли питання про розподіл влади встав із особливої гостротою. 1905 рік - важливий кордон у Росії, крім багатьох змін у життя й держави, проведених у результаті революції, постало питання і поділ влади у Росії. Як і 18 столітті мови у Франції, у Росії виникла нова соціальна сила - бур- жуазия, яка прагнула позбутися гальмуватиме людський розвиток абсолютної монархії. Через війну першої російської револю- ции з'явився перший Росії парламент - Державна Дума. Безумовно, законодавчі повноваження перших російських парламентів часто ставилися монархом під, система "стримування і противаг" діяла буде лише тоді, коли це хотів імператор, це був перший крок шляху до реалізації принципів теорії поділу влади у Росії. Реальні крок до втіленню концепції Монтеск'є у Росії були зроблені лише на початку ХХ століття, але теоретичні обгрунтування необхідності реалізації теорії поділу влади можна знайти у роботах, і більш раннього періоду, серед яких ти по-особливому можна назвати праці М.М.Сперанского, М.М.Ковалевского, А.И.Елистратова, Б.Н.Чичерина.

 

   Інший період нашої історії, який слід звернути увагу через відкликання дослідженням поділу влади у нашій країні - це радянський період. З встановленням радянської влади надії прибічників теорії поділу влади швидке її втілення у Росії менш виправдані. Спочатку було проголошена диктатура пролетаріату, аж суперечило ідеї поділу влади, згодом у соціалістичної доктрині дедалі більше укріплювався принцип-лозунг:"Вся влада Советам!".Вообще, концепція єдності влади, було сприйнята усіма авторитарними режимами. При фашизмі її уособлював фюрер, в теократическом Ірані - керівник государства.(2)."С моменту появи особливих органів - Рад ... склався погляд з їхньої повновладдя. Тільки Радам належала повнота влади, інші органи були органами управління, правосуддя, виконавчо-розпорядчими органами структурі державної влади... У вузької трактуванні державна влада нероздільна, хоча практиці Ради були повновладними органами лише протягом невеликого періоду після революції. Без матеріальної бази, фінансів, місцеві ради від відомств, від розташованих з їхньої території предприятий."Несмотря те що, що у СРСР проголошувалося повновладдя Рад, Раду Міністрів говорилося як і справу вищому органі виконавчо-розпорядчої влади, тобто теоретично принцип єдиновладдя Рад був небездоганний. У нинішній ситуації початку різко посилюватися виконавча влада, яка підмінювала дві інші влади.

 

Законодавча база радянського права у перші десятиріччя була слабка далека від ідеалу, тоді як важливого значення носили правові акти виконавчої. Судові органи часто підміняли різноманітні "двійки", "тройки"(чрезвычайные суди), що формувалися із помітних представників партії і владі. Посада генерального секретаря КПРС було значно більше значної, ніж посаду голови Президії Верховної ради СРСР, який формально вважався глава держави. Взагалі дивно, що злиття партійного і державної апарату справила негативний вплив у принципів концепції поділу влади у нашій країні, оскільки система партійних органів ( по крайнього заходу, з погляду Леніна ) мусить бути жорстко централізованої, підготовленої до боротьби влади, у системі ж органів держави у XX столітті в усьому світі спостерігалися об'єктивні тенденції до демократизації, посилення влади на місцях. Отже, злиття партійного і державної апаратів внесло нові принципи до організації системи державні органи, які не відповідали теорії поділу влади. "Якщо тій чи іншій країні, як, скажімо, у СРСР, за певних історичних обставин склалася однопартійна система, або від неї потрібно відмовитися, а принцип поділу влади має бути доповнений більш загальним принципом суворого разгра- ничения функцій партії і держави. Це забезпечить суверенітет держави й неприпустимість його підміни владою будь-якого партійного органу, підпорядковуючого собі адміністративні органи держави, що фактично перетворює законодавчу і судову владу, тож і право на додаток ідеологізованою бюрократичної системи управління, яку очолює чи представляє партійний лідер та її найближче оточення. Саме зневага до поділу влади й функцій привело, крім іншого, відчуження трудящих від політичної влади, до сталинщине."

 

  Реформа системи державні органи, що розпочалася у другій половині 80-х, стала частиною перебудови всі сфери життя й держави. " Вузловим вимогою сучасних перетворень апарату управління виступає приведення його структури найповніше відповідність до об'єктивно необхідним у нових соціально-економічних умовах змістом управлінської деятельности"(1988 год)(8). Перехідний період нашій країні змусив багатьох переосмислити принцип поділу влади й буржуазний парламентаризм(5). Розглянемо ,приміром, реформу представницької системи. На XIX Всесоюзній Конференції КПРС ролі завдань було поставлено "обмеження влади виконавчих органів прокуратури та твердження повновладдя Рад, створення механізму, що виключає можливість узурпацію влади будь-яким органом держави або будь-яким посадовою особою партії чи державної машини".

 

Ці рішення втілилися у таке: установа З'їзду народних депутатів СРСР органу вищої влади, функція законодательствования була розподілено між З'їздом народних депутатів СРСР і Верховною Радою СРСР, заснований посаду голови Ради СРСР - вищої посадової обличчя на державі, поєднала повноваження глави держави й спікера парламенту, Президія Верховної ради СРСР втратив правом брати укази, вносять зміни до законів, було проведено деяких інших зміни. А результати були дуже посередні: "не запрацювала гадана система "стримування і противаг", "загалом не виправдав себе інститут голови Ради СССР...он виявився юридично немічним при в оперативному порядку важливих державних підприємств і політичних проблем", "ідея конституційного закріплення керівної ролі КПРС як ядра державних та громадських органів остаточно виявила свою несостоятельность"(5).

 

   Ось такими були перші кроки в перебудові представницької системи Росії. Однією з найбільш значних змін - у системі органів виконавчої стало установа інституту президентства. М.С.Горбачев сказав, що "призначення президентської влади у тому, щоби підвищити ефективність функціонування як вищого ешелону, але й державного управления."("Известия", 1990, 29 марта).Однако, президентська влада почала дедалі більше усиливаться.В 1991 року було видано закон "Про Президента РРФСР", який, власне, що з змінами у Конституції, встановив Суперпрезидентскую форму правління. У листопаді 1991 року Президент наділили повноваженнями видавати укази, мають силу законів, з питань економічної реформи. Принцип поділу влади було піддано найсерйознішому випробуванню після 21 вересня 1993 року. Сам факт, що у Положенні про федеральних органах влади, на перехідний час, подменившем що діяла Конституцію, був норм про статус Президента, свідчив, влада його ставала необмеженої.

Рубрики: Громадянське право