Р. 3. Елисеев

Російська публіка знає Михайла Евграфовича Салтикова як талановитого сатирика, яку міг писати лише чорним на білому, тобто мав здатність побіжно схопити різні непривабливі явища російського життя і їх в поетичних образах.

Але не знає те, що він був водночас людина чудово сміливою та сильною думки, що, коли треба було для розслідування обставин написати у випадку часопису якусь екстрену публіцистичну статтю чи рецензію на що вийшла світло книжку, він брався за це, і всі подібні статті, яких багато набереться в «Современннике» і «Вітчизняних записках» і який досі залишаються невідомі публіці...

Взагалі, Михайле Євграфовичу зі свого темпераменту і покликанню був журналіст у кращому значенні цього терміну, як важко сказати, що він переважало: поетична чи здатність, чи сувора логічна думку; очевидно, це у нього було врівноважено.

Ніхто так уважно й пильно не стежив над усіма рухами і явищами російській та іноземної життя, починаючи з великих аж до малих, ніхто так і не був трохи до нових, щойно зароджуваним змін і віянням у житті, хто б вмів буде настільки швидким схопити суть цих народжуваних змін і віянь та його охарактеризувати часто одним рельєфним способом мислення й словом, як і.

(З незакінчених спогадів про М. Є. Салтыкове)

Рубрики: Изложения творів