Записи в рубрике 'Континенты'

Гіпотеза континентів

Існує гіпотеза, за якою материки і океани лежать на величезних міцних базальтових плитах, які плавають на розплавленої і в'язкою мантії Землі. Зіштовхуючись, вони утворюють на стиках гірські хребти. Коли вони розходяться, утворюються великі прогини, розширюються акваторії океанів і морів, утворюються материки. Відповідно до тієї ж гіпотезі разом із плитами у напрямку від полюсів пересувалися чи континенти, й дуже Америка поступово відокремилася від країн Європи. Америка змістилася захід - в такий спосіб з'явився Атлантичний океан. Бабэль-Мандебский протоку - з'єднує Червоне і Аравійське моря. Назва відомо з середньовіччя і означає «ворота», «плач, сльози», тобто. характеризує важкі умови мореплавства у тому протоці.

Австралія

Площа Австралії майже така ж, як й площа США. Цей острів-континент омивають води Тихого океану зі одразу ж, Індійського океану із заходженню, а також чотири моря: Тасманове, Коралове, Арафурське й Тиморське. Материк простягнувся зі одразу ж на захід на 4000 км, із півдня на північ на 3200 км. Найпівнічніша точка країни — це мис Кейп-Йорк, що знаходиться в чотирьох кілометрах від екватора.

Історія дослідження Азії

Обмежені відомості із географії Азії були відомі народам Стародавньої Месопотамії. Походи Олександра Македонського (4 ст. до н.е.), торгівля Єгипту із Індією, існування торгівельного шляху («Шовковий шлях») із Китаю в Передню Азію сприяли поступовому нагромадженню інформації про Азію. Однак более глибокі знання про цю частину суші були отримані пізніше.

У чому заслуга Генріха мореплавця?

Після записок Марко Поло починається епоха великих географічних відкриттів. Пізніше ця епоха принесла європейцям успіх у їхніх багатовікових пошуках морського шляху в Східну Азію. Першою виклик прийняла маленька Португалія. Саме там знайшлася людина, котра багаторічною наполегливою працею змогла відкрити для Португалії шлях на схід. Цією людиною був Генріх, принц Енріке (4.03.1394–13.11.1460). У історії географічних відкриттів він залишився відомий як Генріх Мореплавець. Цікаво, що сам Генріх у жодній подорожі участі не бравши. Зате він був так захоплений ними й так любити море, що зібрав при своєму дворі кращих учених години — астрономів й картографів. Вони займалися розробкою теоретичних питань навігації, у які принц Енріке бравши як особисту доля, то й фінансову.

Води Африки

Для Африки в цілому характерний великий річний стік (5390 км3), за обсягом якого вона поступається лише Азії й Південній Америці. Річкова мережа найгустіша в екваторіальному поясі; у пустелях й на піщаних рівнинах Калахарі рік майже немає. Континентальний вододіл проходити уздовж східної піднесеної частини Африки, у зв’язку із чим басейну Атлантичного океану належить 36,5 % площі Африки, басейну Індійського океану 18,48 %, басейну Середземного моря 14,88 %. Стік здійснюється в основному п’ятьма головними ріками: Конго, Нілом, Нігером, Замбезі й Оранжевою, басейни які охоплюють близько 1/3 площі Африки. З них Конго за обсягом річного стоку (1230 км3) поступається лише Амазонці, а Ніл — найдовша річка на землі (6671 км). Безстічні басейни і області внутрішнього стоку охоплюють 30,5 % площі Африки. У результаті підвищення сухості клімату скорочувалися в розмірах чи зникали стародавні озера, в котрі стікали стародавні ріки.

Марко Поло й одному відкриття одразу ж

Марко було б 15 років, коли із далекої тривалої мандрівки повернулися у Венецію його батько Ніколо й дядько Матео — багаті купці. Вони побували в Кріму, на Середній Волзі, у Самарканді й Бухарі, у Монголії. За їхніми словами, Монгольська імперія простягнулася від Дунаю до берегів Тихого океану. Навіть Китай був под владою монгольського хана Хубілая.

як люди відкривали нові землі

Для первісної людини світло був обмежений простором, де минало її життя: найближчим лісом, полем за річкою, сусідніми містами й селами. Поступово цей простір розширювався, й люди відкривали планету, на якій жили. Під годину подорожей, експедицій смердоті виявляли нові, невідомі раніше географічні об’єкти — гірські хребти, вершини, річки, льодовики, острови, затоки, протоки, морські течії, глибокі впадини чи височини на морському дні тощо. Це були географічні відкриття. Перші такі географічні відкриття зробили народи Стародавнього Єгипту, Фінікії, пізніше — Португалії, Іспанії, Голландії, Англії, Франції. У XVII—XIX ст. багато найбільших географічних відкриттів було б зроблено російськими землепрохідцями в Сибіру й на Далекому Сході, мореплавцями в Тихому океані, в Арктиці та Антарктиці.

Активне освоєння Далекого Сходу

Активне освоєння Далекого Сходу Росією розпочалося за Петра 1 не одразу після полтавської перемоги і закінченні північної війни з висновком світу зі Швецією в 1721 року. Відкриття морського шляху на Камчатку сприяла б вивченню північній частині моря. Петро 1 цікавився морськими шляхами до Індії та Китаю, поширенням впливу на східну частина моря, досягненням “незнаної частини” Північної Америки, куди ще встигли добратися французи та англійці