Записи в рубрике 'Конспекти уроків'

Методика вивчення роману У. Ґолдінга «Володар мух»

Учням пропонуємо зачитати перший абзац твору; при цьому зосереджуємо їхню увагу на тому, як письменник невимушено вводити читача у подієву канву. "Ясноволосий хлопчик обережно спустився зі скелі й пробирався до лагуни. Він скинувши шкільного светра й волочив за собою в руці, сіра сорочка пристала до тіла, чуб пристав до чола. У смузі потрощених дерев, що довгим шрамом вганялися у джунглі, спека стояла, якої лазні....Він ішов, важко спотикаючись про ліани й повалені стовбури. Аж раптом пташинка, червоножовта з'ява, метнулася угору із відьомським криком; йому місяцем озвався інший крик: — Гей, почекайно!".

Робота над дванадцятим розділом «Поклик мисливців»

Ос-кільки цей розділ є найважливішим у розумінні ідейного змісту, своєрідним кульмінаційним моментом усього твору й його розв'язкою, варто прочитати його й прокоментувати у класі разом із учнями.

Роман У. Ґолдінга вражає точністю в окресленні психічного стану персонажів, психологічною умотивованістю їхнього дій. Лишити поза увагою, не використати цей обширний матеріал — означає збіднити сам процес аналізу твору, применшити гостроту художнього бачення й відчуттів учнів. На наше глибоке переконання, роман "Володар мух" може слугувати професійним психологам як ілюстрований матеріал у процесі розгляду емоційних станів й дій суб'єкта, подібно до роману Ф. Достоєвського "Брати Карамазови". Мова йде передовсім про страх й пов'язану із ним агресію.

Ознайомлення учнів зі сценічним втіленням драматургії

Слава старшого із братів Тобілевичів — Івана Карповича КарпенкаКарого (1845—1907) — головним чином ґрунтується на його діяльності як драматурга, хоча він був й видатним актором. У сценічній передачі найкращими в нього виходили типи заможних селян — "хазяїнів", тієї нової селянської буржуазії, що він змальовував у своїх п'єсах. Гра КарпенкаКарого був надзвичайно тонкою. Він давав внутрішній малюнок психології людини, був актором вдумливим й чутливим.

Хто зрозуміє ангела? Конспект уроку: Гарсіа Маркеса «Стариган з крилами»

Мета: допомогти учням зрозуміти ідею твору, мотиви поведінки персонажів, їхні характери; відпрацьовувати навички аналізу художнього твору; виховувати почуття милосердя, взаємодопомоги, тривоги за частку ближнього, доброти; розкрити характери образів; окреслити коло основних проблем твору. Обладнання: портрет Гарсіа Маркеса, малюнки учнів. Епіграфи: Треба прагнути бути людиною, Незважаючи протягом усього жорстокість навколишнього світу, й це можливо! Не бійся ворогів: найгірше — смердоті можуть тобі вбити. Не бійся друзів: найгірше — смердоті можуть тобі зрадити. Бійся байдужих: смердоті не вбивають й не зраджують, та лише із їхнього мовчазної згоди існують на землі зрадництво й вбивство. Б. Ясенський Крила — це символ духовного злету людини. Л. Ромащенко Хід уроку 1. Актуалізація опорних знань — Коли ві знаєте про ангелів? — Колі й навіщо смердоті прилітають? — Чи вірите ві в їхні існування? — Чи зустрічали ві раніше образи ангелів у літературі? Слово вчителя. На минулому уроці ми ознайомилися із творчістю колумбійського письменника Гарсіа Маркеса. Ві малі прочитати його твір "Стариган з крилами". Чи усім вам він зрозумілий? Наше заподіяння полягає до того, щоб зрозуміти цей твір, правильно визначити його основну думку. 2. Написання сенкану на словотему "ангел". Працюють дві групи. Одна складає сенкан на саме слово, а друга — на його значення у творі. Обговорення сенканів. Клас поділяємо втричі групи. Кожна група пропонує свою версію розуміння одного із епіграфів й доводити, що він стосується твору Гарсіа Маркеса "Стариган з крилами". 3. Евристична бесіда за твором. — Які ваші враження від прочитаного? — Чому оповідання називається "Стариган з крилами"? — Люди, котрі зображені Гарсіа Маркесом, є незвичайними чи звичайними образами? — Чому ангел прилетів саме до цого селища, до його мешканців? — Події твору реалістичні чи фантастичні? Висновок. Особливість оповідання полягає в поєднанні реалістичного й фантастичного, комічного й трагічного. Незвичайне допомагає висвітлити проблеми повсякденного. Тому манеру листи Гарсіа Маркеса називають "магічним реалізмом". Через ставлення до ангела розкривається справжня сутність шкірного з героїв оповідання. Автор порушує проблему морального зубожіння людей. Селище, де розгортаються події, — алегорія людського суспільства, тому автор не дає йому назви. 3. Розминка із класом. Відповісти на запитання: "як захистити ангела?" Стратегія "Залиш останнє слово за мною..." Завдання: прочитати текст й виписати ті, що найбільше вразило (із одного боці картки), із іншого — записати аргументи, коментар, який бі давши відповідь на запитання "чому?" Учні читають цитати по черзі й пояснюють, чим саме ці слова їхнього вразили. Наприклад: "Очманілий від спеки й смороду свічок, ангел намагався як далі забитися в куток..." Чи це ангел? Своєю поведінкою він схожий на людину. Людиною притаманне почуття страху, а чи не ангелові. Коли якщо далі? "... Ангел дуже постарів..." Не можу собі уявити, що ангели старіють, як люди. Алі, ймовірно, тут прихований певний підтекст: якщо людина робить гідні вчинки, вона виглядає молодою й здоровою, якщо навпаки — то старіє й хворіє. Запитання до класу. Символом чого є зернятко людей й ангела? Чи є ліки від неї? Висновок. Ця зернятко символізує духовну деградацію людства. Людство хворіє через зло, за яку воно та розплачується своїм здоров'ям. Нехтуючи духовним, людство втрачає ангелів. Моніторинг "Карусель". Цей моніторинг проводитися як підсумок вивченого. Запитання до проведення моніторингу. — Яку болючу проблему порушує у своєму оповіданні Гарсіа Маркес? — Яка роль образу ангела в оповіданні? — Яке психологічне навантаження фіналу твору? 4. Підбиття підсумку. Більшість із нас налаштовані оптимістично, як, мабуть, й автор твору. Йому й нам хочеться вірити, що ангел повернеться, але й при умові, що люди стануть морально досконалішими, тоді вони "виростатимуть крила..." Мені б хотілося, щоб цей урок не пройшов безслідно, щоб у ваших душах ніколи не згасав вогник милосердя, християнської любові до ближніх. 5. Домашнє заподіяння: підготувати короткий виступ на задану тему: "Про якої людину ми говоримо: у неї виросли крила"; знайти крилаті вислови щодо духовного зростання людини. З. М. Маскіпа, вчитель зарубіжної літератури Івано-Франківська обл.

Система уроків із вивчення роману П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці»

Тема: Роман П. Зюскінда "Запахи. Історія одного вбивці" — класичний взірець постмодерністськоі прози. Мета: розкрити образну систему роману, підґрунтям якої є метафора запаху із прихованим значенням духовного стану суспільства; символічний зміст детективної лінії сюжету, пов'язаний із мистецьким "генієм" Ґренуя, який здатний створити дивопарфуми, надіючись цей "сморідний" світло перетворити на запашне царство краси та гармонії. Обладнання: портрет П. Зюскінда. Літературознавчий термін: метафора. Метафора (грн. — перенесення, уподібнення) — вживання слів у переносному значенні на підставі подібності ознак зображуваних предметів чи явищ. Метафора запаху — приховане значення. У метафорі запаху проглядається приховане значення духовного життя, тобто морального стану суспільства. Епіграф: "Злетіти — із цим проблем я не було б. Проте як можна було б спуститися додолу?" П. Зюскінд Хід уроку І. Мотивація навчальної діяльності Вступне слово вчителя. Вивчаючи творчість Й. Бродського, Є. Йонеско, ми ознайомилися із таким літературознавчим терміном, як постмодернізм. Для постмодерністськоі' літератури характерне відображення розриву моральних, духовних й культурних зв'язків у суспільстві. як Є. Йонеско, У. Еко, Гарсіа Маркес, Патрік Зюскінд створив постмодерністський роман "Запахи. Історія одного вбивці", який теж тяжіє до фантастичного перетворення реальності, котра несподівано вибухає абсурдом, до сюжетів, що ґрунтуються на екзистенційних запитаннях. Художній світло Зюскінда зведений на підвалинах постмодерністськоі естетики. Постмодерним є головний герой роману Жан-Батіст Ґренуй — одинак, чужинець, маргінал, який перебуває у стані непоборної ізоляції від світу. А відсутність власного запаху є ознакою приреченості й його прагнень, й самого героя. Ґренуй прагне влаштовувати своє життя незалежно від людської спільності, змінити її за власним мистецьким витвором, який докорінно відрізняється від загальноприйнятих життєвих цінностей. Його приваблює ідея опанувати світом й мистецтвом, Яка набуває хворобливоабсурдних форм через створення дивопарфумів, запах які мав бі знищити цей "сморідний" світло (за висловом Ґренуя) й перетворити на запашне царство краси й гармонії. Через свою модерністську ідею Ґренуй бажає досягти "абсолютного стану" чи те в мистецтві, чи те в житті. Патрік Зюскінд у своєму романі критично досліджує це явище духовного життя, і демонструє його катастрофічні наслідки. Колі запитання етики, естетики, філософії вступають у протиріччя одне до одного, людина приречена на зазагибель. За допомогою іронії, підкресленої театральності, метафоричності світу, елементів детективного жанру, фантастики Зюскінд розкриває трагізм стану постмодерного героя, стверджуючи прописні істини, котрі проголошують, що людина не може існувати без інших людей, що головною рушійною силою мистецтва є любов, що досягнути "абсолютного стану" через ідею створення дивопарфумів на основі запахів вбитих двадцяти п'яти красунь є абсурдною й неможливою. У постмодерністському романі Зюскінда порушується зовсім нова тема: тема духовних розчарувань й пошуків ізольованої від суспільства особистості, тобто, Ґренуй прагне статі "надлюдиною" — "у тій бік добра й зла", інакомовність роману розкривається через метафору запаху, Яка має приховане значення — це моральний стан суспільства. іі. Робота із текстом 1. як характеризується головний герой у перших рядках роману, щойно народившись? (Ненажерливе, ссе за двох, забирає молоко у решти дітей.) 2. Чим дивує читача опис Парижа? Чому, на вашу думку, автор обрав саме такий ракурс зображення міста? Здивовує своєю мерзенністю й огидністю. Саме в такому сморідному місті мав народитися Ґренуй, який своєю з'явою уXVIII ст. винен був запитати цивілізований світXXст.: чи стали ві кращими, благороднішими, чи стали ваші міста й села более чистими й запашними? (Згадаємо Неаполь в Італії, перетворений на сміттєзвалище, не менш смердючий, ніж ПарижXVIII ст.). Чи вирішені ви запитання духовності, моральності в XX ст. ?Описуючи Париж, у якому "вулиці смерділи гноєм, задвірки — сечею, коридори — гнилим деревом й щурами, кухні — затхлою пилюкою" (далі за текстом), автор намагається через такий ракурс зображення міста зосередитись на подіях, котрі розгортатимуться перед читачем, задумуючись, чи все гаразд із нами, якщо із 'є злі генії, щоб змінити посвоєму наше життя. Вчитель. як ві гадаєте, ми зобов'язані відгукнутися на виклик, який кидає нам Ґренуй? (Так, зобов'язані, якщо письменник створює образ лютого "генія" в романі, який прагне змінити наше сус-пільство дивопарфумами, це говорити про тривожні тенденції у суспільстві, закликає нас, щоб ми своєю байдужістю не допустили народження "надлюдини", якій вдасться здійснити злі наміри). Вчитель. "Злі генії" просто більше не з'являються. Згадаймо новелу австрійського письменника Ф.Кафки "Перевтілення", написану на початку XX ст., в якій порушена тема дегуманізованого суспільства. Розкриваючи образ Грегора Замзи, автор подчеркивает відчуженість його від суспільства, приреченість на самітність, й врештірешт герой гине. Характерною ознакою дегуманізованого суспільства є відсутність любові, доброти, милосердя. Тема конформізму звучить у п'єсі французького письменника Є. Йонеско "Носороги", написаній после Другої світової війни. Автор загострює увагу на бо байдужість, віддаленість від духовних, моральних, релігійних цінностей, небажання щось змінити на краще у суспільстві приводити людей на шлях "оносороження" (омасовлення). Французький письменник Альбер Камю в романі "Чума" засуджує таку деградацію суспільства, заявляючи, що "всяка байдужість злочинна". Своїм романом Зюскінд запитує у людства: чи віддамо свій світло злим "геніям", котрі будуть вирішувати за нас, як нам жити? Самогубство Ґренуя — це добрий знак для суспільства, але й чи зрозуміє людство, що саме винно у народженні таких злих геніїв, як Ґренуй? Отже, із цих позицій знову повертаємося до тексту, щоб проаналізувати образ лютого "генія" й зробити належні висновки. За які обставин Ґренуй з'явився на світло? (... у найсмердючішому місці всього королівства, 17 июля 1738 року народився Жан-Батіст Ґренуй. Те був один з найспекотніших днів року. Спека, мов олово, висіла над цвинтарем..., тлінний чад, що віддавав гнилими кавунами та обвугленими ратицями. Колі почалися перейми, Гренуєва матір стояла біля рибної ятки... й чистила рибу... але й вона смерділа так, що її запах перевершував трупний... Гренуєва матір присіла под своїм складаним столом й народила тамтаки..." Вчитель. Ті, що Ґренуй народжується серед смороду, не випадковість. Таке народження провіщає перегляд непорушних постулатів на запитання становлення громадянського суспільства, європейської історії та культури, одне слово, чи не дали визнані загальнолюдські ціності, котрі проголосила Велика французька революція, тріщини. Може, уже наставши годину відкрито обговорювати філософські, моральноетичні, естетичні запитання, котрі набувають глобального характеру. І якщо в Європі з'являється роман П. Зюскінда "Запахи, історія одного вбивці", то, думаю, що цей годину наставши. Добре було б б, щоб, крім гуманітаріїв, на семінари збиралися політики, депутати, впливові люди країни, на які фахівці б доносили думку про удосконалення системи виховання в сім'ях, школах, навчальних заставах, про тривожні тенденції в системі загальнолюдських цінностей. Насамперед хочу звернути увагу, що в образі Ґренуя викристалізовується злий "геній": зростаючи у смороді при певній відсутності у нього власного запаху, він поступово перетворюється в одинака, маргінала, чужинця, відокремленого від "духу" людського життя, щоб розпочати вбивати невинних дівчат. Вони йому потрібні для висмоктування з їхніх тіл запахів для виготовлення дивопарфумів й із їхні допомогою позбутися смороду й наповнити світло найкращими пахощами. Не йдеться про звичайний злочин, наприклад, між Сальєрі та Моцартом. Ці речі у Зюскінда несумісні: саме Ґренуй виконує роль лютого "генія", а чи не метр Бальдіні, який був дилетантом у галузі парфумерії. Зюскінд загострює нашу увагу на бо потрібно чітко осмислювати поняття "геній". Адже за "геніальністю" Ґренуя приховується філософія "надлюдини": своїми чарівними пахощами змінити "сморідний" світло на запашне царство краси й гармонії. А відтак встановити своє особисте панування над людством. 1. Яке ключове слово виділяємо в романі? Пояснити його метафоричне значення. (Запах. Це слово має приховане метафоричне значення; у ньому проглядається духовний стан суспільства. "Сморід" навколишнього світу є символом катастрофічного духовного стану суспільства нашого години.) Хто в романі прагне змінити "сморідний" світло на запашне царство краси й гармонії? (ЖанБатіст Ґренуй, який згодом викличе флакон парфумів й уже бачитиме собі античним Прометеєм, хоча порівняння подвигу Прометея, який викрадає вогонь у Зевса, щоб віддати його людям, просто абсурдна. Гренуєва позначка позбавлена гуманізму. Те він бачить собі Великим Імператором, Творцем й Богом, перед яким будуть схилятися усі. По суті, він прагне влади "надлюдини". Вчитель. як бачимо, облагородити та виправити цей світло Ґренуй прагне через власну велич, а загальнолюдські ціності для нього не мають жодного значення. Чи можна на мить уявити собі, що маємо стоїть Ґренуй із дивопарфумами до рук? Не лише уявити, але й й допустити помиляюся появи Ґренуя. Адже коли закінчаться дивопарфуми, то йому знадобиться знову вбити двадцять п'ять красунь, й так якщо безкінечно. Жахлива картина. Якщо ми живемо на цій землі, то лише нам, цивілізованим людям, под силу творити добро, боротися зі злом, утверджувати загальнолюдські ціності, не бути байдужими.) Вчитель. Усе правильно. Ніхто не заперечує падіння моральності й духовності в суспільстві. Алі запитання до того, щоб ми не запізнилися. Автор своїм романом попереджає людство, що наша цивілізація вже дає духовні тріщини, через котрі може пролізти Ґренуй з власним флаконом парфумів у руках. Не випадково автор, використовуючи елементи детективного жанру, розпочинає розповідь про лютого "генія", звертаючись не дуже до сучасності, а до віддаленої історичної доби — XVIII ст. дія в романі відбувається у Франції — столиці французької революції. Випадковості тут немає. 1. як називалася історична доба XVIII ст.? (Доба Просвітництва.) 2. Назвіть імена представників доби Просвітництва. (Вольтер, Руссо, Дідро, Гете, Шіллер.) Яка ідея володіла просвітителями? Ідея створення "царства розуму". Виховані на ідеях Великої французької революції, просвітителі мріяли за допомогою освіти, розумового початку, побудувати гуманне сус-пільство. Революція мала катастрофічні наслідки, але й прагнення до свободи, до держання прав людини, до гуманних цінностей як пріоритетів розвитку людської цивілізації вон пробудила. Однак не були створені політичні системи, основою які бі стали гуманні та загальнолюдські ціності в єдності з соціальноекономічним розвитком країн. Згадаймо "Людську комедію" О.Бальзака, який звернув увагу на розвиток капіталістичних відносин у XIXст., на посилення "влади золота". Саме смердоті спричинили духовну кризові. У XX ст. з'являється Ф.Кафку із новелою "Перевтілення", Є.Йонеско із "драмою абсурду" "Носороги", Ф.Дюрренматт із твором "Гостина старої дами", в творчости які відображена духовна кризу, котра стає загрозливою. Отже, Зюскінд повертає нашій епоху Просвітництва, щоб підкреслити, що вона представлена не лише світлими, а і "темними геніями",'відомими своєю аморальністю (де Саду, СенЖюста, Фуше, Бонапарта). Поява таких страшних постатей, як Гітлера й Сталіна, лише підтверджує позицію Зюскінда, що гренуї народжуються не так на порожньому місці. Породження Ґренуя — це уже наслідки духовної кризи, Яка стає загрозливою, й якщо людство не виробить нові правила громадянського суспільства, якщо мовчки спостерігати негативні явища, то своєю байдужістю й потягом до матеріального народити нових злих "геніїв". Отже, зображуючи Ґренуя, автор на рівні смислового підтексту сюжету порушує складні моральнофілософські проблеми, заговорили українською у 'язані з сучасністю. І ціні може не викликати тривогу. Але смільчаків як починається із почуттів дитини й середовища, в якому вон зростає.) 1. як почував собі хлопчик у пансіоні мадам Гайяр? ("... У зв'язку із цілою низкою труднощів, бюрократичного і технічного характеру", як із іронією зауважує автор, нарешті "дитину без запаху" бачили до пансіону мадам Гайяр". Саме тут він почувався добро. Йому пощастило, що мадам Гайяр втратила нюх й будьяке чуття тепла і людського холоду. Це був безживна жінка. Єдине, чим вон переймалася, це матір досить грошей, щоб померти вдома. Тому половину грошей мадам Гайяр витрачала на вихованців, а половину залишала собі. Вочевидь, що діти недоїдали.) (Для малого Ґренуя установа мадам Гайяр був просто благодаттю. Тут він процвітав. Ґренуй був живучий, як витривала бактерія, й невибагливий. Затишок, прихильність, ласка, любов — без них він спокійнісінько обходився. Хлопчик ставши кліщем, який живий у власній оболонці, чекаючи на кращі часи. Він позбавити її світові ані усмішки, ані крику, ані блиску очей, ані власного запаху. Тільки мадам Гайяр могла годувати це потворне дитя, бо не відчувала, що дитя не має запаху, її власна душа був на замку.) 2. Чим пояснюється відраза інших дітей до малого Ґренуя? (Якщо із мадам Гайяр у "дитини без запаху" був повна гармонія, то із дітьми у хлопчика виникають проблеми. Діти відчули, що із Тренуєм щось негаразд. Він наганяв ними страх. Старші змовилися задушити Ґренуя. Діти гидували ним, як гладким павуком, якого ніхто не хоче розчавити власними руками. Не відчуваючи його запаху, смердоті боялися Ґренуя.) 3. Яким було б перше слово Ґренуя? як ві гадаєте, чому саме воно та стало першим? У три рокта Ґренуй ставши на обидві ноги, перше слово, яку він промовив, було б "риба". Чому? Бо под годину пологів його матір чистила рибу, стоячи біля рибної ятки, й тут, под столом, де лежали рибні тельбухи, народилося немовля. Він вимовляв лише іменники, власне, лише назви конкретних промов, рослин, тварин й людей, на те лише тоді, коли його раптом вражав запах цих промов, рослин чи людей! Вчитель. Щодо формування Гренуєвого світобачення поміркуємо над авторським коментарем. За текстом: "З назвами предметів, що не малі запаху, тобто із абстрактними поняттями, насамперед етичного та морального характеру, у нього було б найбільше прикрощів. Він ніяк не міг їхнього запам'ятати, плутав й, навіть коли виріс, вживав неохоче і часто неправильно: право, совість, Бог, радість, відповідальність, покірність, вдячність й таке інше. Коли це все означало для нього — завжди залишалося туманним". З прочитаного уривка виникає запитання: як обставини вплинули на розвиток особистості Ґренуя? (Вплинули надзвичайно негативно. Згадаймо мадам Гайяр, котра зовсім не володіла ніяким інтелектом: "... у неї було б легеньке затуманення розуму, коли наближався ще один напад мігрені, і таке саме легеньке просвітлення розуму, коли мігрень минала...) (Мадам Гайяр, де проходило його дитинство, взагалі не йшлося про якесь виховання й навчання. За текстом: "Цілими днями він міг їсти лише водяні супи, обходився найрідкішим молоком, перетравлював найгниліші овочі й найзіпсованіше м'ясо. За своє дитинство він переживши кір, дизентерію, вітряну віспу, холеру, шестиметрове падіння в криницю й опік груд кип'ятком"). Ґренуй зростав без затишку, прихильності, пестощів, любові. Він виживав у найжорсткішій ситуації, в якій перебував. Слова "право", "совість", "Бог", "радість", "відповідальність", "покірність", "вдячність"не малі запаху. А вісь дерево мало запах, який його не задушивши, й він ще кілька днів ходив у полоні цого міцного запаху! Вчитель. Ми переконуємося, що Ґренуй зростав в середовищі, в якому були відсутні моральні ціності. Для тіла хлопчик потребував лише трохи їжі та одягу. Для душі йому не треба було б нічого, бо в цю саму душу нікому було б закладати моральні слова та ще і без запаху. Вісь чому слова зі смисловим моральним навантаженням для нього залишалися туманними. III. Виставлення оцінок IV. Домашнє заподіяння: підготуватись до аналізу образу Ґренуя за текстом.

Відповіді до роману П. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці»

З якими образами порівнюється Ґренуй? Який із цих образів розгортається в детальну характеристику? Чому? Ґренуй порівнюється із такими образами, як "монстр", "витривала бактерія", "кліщ", "павук". За текстом; 1. "Він був такий живучий, як витривала бактерія..." 2. "... невибагливий, як кліщ, що сидить на дереві, існуючи завдяки одній невибагливій крихітній краплині крові..." 3. "... був монстр від самого початку..." 4. "... мов отой кліщ на дереві, якому життя нічого іншого, крім постійного очікування, дати не може". 5. "Маленький бридкий кліщ, чиє сіре, наче свинець, тіло набирає форму кулі..." 6. "Кліщ, який зумисне стає маленьким й непоміченим, щоб ніхто його не побачив й не розтоптав". 7. "Самотній кліщ, зосереджений у собі, сидить на дереві, сліпий, глухий й німий, й лише принюхується, роками винюхує притулок тварин, котрі блукають поблизу..." 8. ".:. кліщ лінивий, впертий й бридкий, сидить собі далі, живе й чекає ... доки найнеймовірніший випадок приведе йому просто под дерево притулок в образі якоїсь тварини... й тоді зрадить своїй непомітності, впаде, вчепиться, зануриться, вгризеться в чуже м'ясо...". Ґренуй понад відчував собі кліщем, бо він маленький, непомітний, живе у власній оболонці й виявити його негаразд легко. Такий стиль життя без моралі наповнює Ґренуя ненавистю до оточуючих, йому легко приховати в оболонці кліща свою справжню суть, виробляти свої, власні принципи громадського життя із душею монстра в тілі. Саме зло середовище штовхає хлопчика шукати місце под сонцем й завжди триматися збоку. Чим займається Ґренуй шкірного дня? Розвиває у собі нюх. Він може уже впізнавати й розрізняти не лише запахи дерев, а і різні їхнього гатунки та види — кленове, дубове, соснове, в'язове, грушеве, старе, молоде, трухляве, гниле, моховите, окремо поліна, тріски, тирсу; розрізняв запах й смак молока. У шість років досконало вивчив нюхом своє оточення. Десять, сто тисяч своєрідних запахів назбирав й зберігав Ґренуй у собі. Він міг їхнього комбінувати в своїй уяві й в такий спосіб створювати запахи, які на самом деле зовсім не існувало. Ґренуй уникав зовнішнього світу, блукав самотньо. Нерегулярно відвідував парафіяльну школу. Ніякі покарання не змогли уже змінити хлопчика: життя в оболонці кліща давало йому можливість самостійно розвиватися й врешті до чогось прийти. Ґренуй не боявся темряви, обходився без світла; він бачив крізь папір, тканину, дерево, глуху стіну і зачинені двері. Мадам Гайяр не могла знайти гроші, котрі годину від години переховувала, а хлопчик вказав їй місце схованки за димарем; він міг зазирнути в майбутнє, наприклад, сповістивши про візит якоїсь особини. Ґренуй відчував нюхом людей не Бачили очима. Мадам Гайяр злякалася від огидної Гренуєвої здатності бачити крізь стіни та балки заховані нею гроші. І вон вирішила позбутися цого хлопця, коли йому виповнилося 8 років. Вона віддала хлопчика у чорнороби до чинбаря Грімаля. Чи покращились умови життя Ґренуя у Грімаля? Навпаки, погіршились. Хлопець виконував найважчу, непосильну для нього роботу: здирати шкури, обробляти їхні, носити сотні відер води, рубати дрова. Захворів на сибірську виразку та дивом вижив. Така фантастична живучість спонукала чинбаря подарувати хлопцеві вихідний на півнеділі, а серед тижня после роботи годину погуляти. Гренуєві виповнилося 12 років. У чому символічна сутність цого аромату? Якщо загадати, що Ґренуй народився в смороді рибних тельбухів, зростав у найсмердючішому місці всього королівства, у мадам Гайяр, котра був безжалісною до хлопця, рокта, проведені у чинбаря Грімаля — все це байдуже людське оточення не давало йому ніякої перспективи. І раптом серед цого смороду він відчуває чарівний аромат дівчинки. Ґренуй, наповнений чудовим ароматом, уперше відчув щастя й блаженство. Він об'являє собі генієм: його життя має сенс, й мітку, й вище призначення — зробити революцію у світі запахів. У нього є майбутнє: він винен статі творцем запахів, найвизначнішим парфумером всіх часів. У символіці запаху проглядається злий "геній". На наших очах формується геніальна потвора: він прагне створити чарівну формулу аромату. Символічна сутність його винна розглядатися нами як здійснення мрії Ґренуя перетворити "сморідний" світло на запашне царство краси й гармонії. Тільки виникає запитання: чи стані людство щасливішим, добрішим, духовнішим у цьому царстві? Адже чарівні аромати створюватиме аморальна людина у всіх відношеннях, котра бачить собі рятівником всього людства. Алі чи досить йому однієї жертви, щоб піднятися над світом? Над цим проблемним запитанням ми будемо працювати на наступному уроці. А тепер підіб'ємо підсумок. Чи вважаєте ві скоєне Грєнуєм вбивство абсурдним? Так. Краса є унікальним явищем природи, яким наділяє людину. Божественною красою, якою володіла дівчинка, потрібно милуватися, й цей світло стані кращим. Абсурдність скоєного злочину очевидна. І його автор розглядає як гротескножахливу форму полювання генія — "творця"за красою. Назвіть заподій, котрі штовхнули героя на злочин. За текстом: "..Ґренуй уперше не повірив своєму нюхові... йому потрібна був лише мить, щоб переконатися навіч, а потім відвертіше віддатися насолоді свого нюху..." "Він відчув, що ця дівчина — людина... нюхав усе це із величезним блаженством. II піт пахнувши свіжим морським вітром, масне волосся — солодко, мов горіхова олія, її стати — як букет водяних лілій, шкіра — аби абрикосовий цвіт... А поєднання всіх цих складників ... було б справжньою красою". "Ґренуй зрозумів: якщо він не заволодіє цим ароматом, його життя не викличе понад сенсу". Серед названих причин виділяємо найважливішу: "Ґренуй не відходив від того, що, як йому здавалося, розпізнав й обрав напрямком своєї долі. Він збагнув, чому так уперто і затято тримався за життя: він винен статі творцем запахів. І не абияким. А найвизначнішим парфумером всіх часів". Перед нами викристалізовується "геніальна потвора". Я бі хотіла звернути вашу увагу слову "найвизначніший". У історії людства згадуються імена Лікурга, Бонапарта, леніна, Сталіна, Гітлера, котрі теж вважали собі найвизначнішими "особами", коли їхнього політика щодо власних народів був людиноненависницькою. І виникає запитання: якщо людство здобуло перемогу над названими "особами", то чому Ґренуй не дочекався народного гніву, а обрав шлях самогубства? На щастя, за годину трагедій, війн, катастроф, природних катаклізмів людям властиво об'єднуватись й допомагати один одному. А Ґренуй бажав, щоб його вбили. Він весь був просякнутий ненавистю людям. Стоячи на майдані, він хотів, щоб ці люди Бачили, як він їхнього ненавидить, котрі смердоті огидні. Тільки запитання до того, чи визнаємо, що у духовному плані маємо проблеми. А якщо заспокоїмося, то ми не з'явиться "другий" Ґренуй, у якого бажання покінчити життя самогубством не якщо. Отже, самогубство Ґренуя — це екзамен для людської цивілізації. І найважчий.

Урок розвитку зв'язного мовлення за трагедією Шекспіра «Гамлет»

Тема: Написання театральної рецензії. Мета: розвивати навички писемного мовлення, вміння оцінювати драматичні образи; спонукати до власної інтерпретації художніх образів; сприяти розвитку критичного мислення; прищеплювати інтерес до театрального мистецтва; пояснити роль театрального режисера та акторів у втіленні творчого задуму драматурга на сцені. Обладнання: відома репродукція гравюри, на якій зображений лондонський театр "Глобус" початку XVII ст.; портрет Вільяма Шекспіра; плакати зі спогадами про акторські інтерпретації образу Гамлета на театральній сцені. Епіграф: Художній текст створює навколо собі полі можливих інтерпретацій, іноді вельми широке. Доти ж, чим вагоміший, глибший твір, чим довше він живе в пам'яті людства, тім сильніше збільшується відстань між крайніми точками можливих інтерпретацій. Юрій Лотман, літературознавець XX ст. Методична порада До проведення цого уроку вчитель готується разом з учнями. Треба оформити плакат, на якому мають бути слова німецького режисера Макса Рейнхардта: "У театру лише одна позначка — сам театр, й зробив у театр, який належить актору. Я актор, я відчуваю, як актор, й для мене актор — центр театру. Мені відомі силу акторської гри". А також мають бути ще три плакати із інформацією про виконання ролі Гамлета талановитими акторами Німецького театру, режисером у якому був Макс Рейнхардт. Плакат 1 Сандро Моїссі в ролі Гамлета (1908) ГамлетМоїссі був схожий на слабкого підлітка, невпевненого в собі, знервованого. Дізнавшись про чвари в Ельсинорі, він плакав, рюмсав, метушився. Його лякала і пригнічувала атмосфера в замку. ГамлетМюїссі метався в колі жаху і злочинів. Він був приречений на зазагибель, бо не мав духовної сили протистояти злу. У фіналі вистави Гамлет поставав перед глядачем жертвою нерівної боротьби. Плакат 2 Сандро Моїссі в ролі Гамлета (1913) ГамлетМоїссі схожий на поета зі шляхетною зовнішністю і чутливою совістю. Він притягував до собі своєю щирістю і вірою в людину. Дізнавшись про скоєний злочин в Ельсинорі, про зраду матері, він розгубився, але й знайшов у собі сили почати боротьбу зі злом. У своєму новому Гамлеті актор Моїссі показавши, як людська душа відчуває страждання від внутрішнього конфлікту: прагнення покарати зло й любов'ю людям. Гамлет стає справжнім трагічним героєм й у фіналі вистави, зміцнівши і змужнівши, перемагає. Плакат 3 Альберт Бассерман у ролі Гамлета (1910) Глядачі побачили ГамлетаБассермана діяльною людиною, котра рішуче відкидає сумніви щодо ймовірності і мотивів злочину, скоєного в Ельсинорі. Жага помсти охоплює його єство. Якщо покарання злочинців відбувається не відразу, то лише бо Гамлет хоче все врахувати, аби покарання було б невідворотним, неминучим. Він діє як мужній й водночас розважливий воїн, який покликаний вершити правосуддя. У фіналі Гамлет гине із усмішкою на вустах, сповнений почуття виконаного обов'язку. Методична заувага Якщо серед учнів є такі, хто має певні акторські здібності, бере доля в роботі шкільного театрального гуртка, то варто підготувати до цого уроку "трьох Гамлетів" (три учні по черзі читатимуть монолог Гамлета "Бути чи не бути...", намагаючись за допомогою відповідних інтонацій, міміки, жестів показати однокласникам три сценічні інтерпретації образу Гамлета, котрі відбиті на плакатах 1, 2 й 3 та котрі є своєрідним доповненням до їхньої акторської гри, адже читатимуть монолог учнівиконавці на тлі цих плакатів). Хід уроку Слово вчителя. Епіграфом нашого уроку є думка відомого літературознавця Юрія Лотмана про ті, що кожний художній твір под годину ознайомлення із ним викликає ми різні почуття, різні міркування, доти ж у шкірного із нас виникає своя низька асоціацій. А це означає, що кожний читач посвоєму інтерпретує зміст художнього твору, посвоєму тлумачить вчинки персонажів, посвоєму розуміє їхні характери. як відомо, драматург створює текст для театру, для режисера та акторів, котрі мусять "оживити" образи драматичного твору, "показати" їхні характери глядачам, інтонаціями, мімікою, жестами, рухами передати на сцені почуття героїв, показати внутрішню і зовнішню боротьбу, що виникає внаслідок того чи іншого конфлікту, пояснити мотиви вчинків персонажів. Таким чином, режисер та актори стають інтерпретаторами змісту драматичного твору, його своєрідними художніми критиками. Вони посвоєму розуміють глибину конфлікту, слова й вчинки персонажів. Тому вистави за одним й тім самим драматичним твором, котрі готувались й були показані глядачам різними театральними колективами, часто бувають такими несхожими, так відрізняються між собою, що здається, нібито готуючись, смердоті працювали із різними художніми текстами. Отже, прив'язуючи до нашої тими уроку, важко знайти дві схожі вистави за трагедією Шекспіра "Гамлет", запропоновані глядачам різними режисерами і акторськими трупами. Після вистави теоретично кожний глядач може написати театральну рецензію (зрозуміла річ, професійно цим займаються театрознавці). Театральна рецензія відрізняється від рецензії на художній текст тім, що ми оцінюємо акторську гру виконавців, майстерність режисера, котрий на репетиціях впливав на створення образу того чи іншого персонажа, роль якого грав на сцені актор, оцінюємо втілену на театральному кону інтерпретацію драматичного твору зі своєю власною інтерпретацією, котра виникла после знайомства із текстом. Перед вами три плакати, котрі інформують про ті, як грали роль Гамлета в різні рокта початку XX століття актори Німецького театру, режисером якого був Макс Рейнхардт. Цими акторами буди Сандро Моїссі та Альберт Бассерман, обидва талановиті і досвідчені. як бачите, грали смердоті роль Гамлета порізному. Цікавим є і ті, що Сандро Моїссі, котрий грав цю роль у 1908 році і у 1913, показавши двох різних принців Данських. А далі дотримувався у своїй гру версії 1913 року, вважаючи її такою, що відповідає вимогам години. Цієї ж думи був й режисер Макс Рейнхардт. Коротка інформація про режисера Макс Рейнхардт (1873—1943) — один із найвидатніших театральних режисерів XX століття. На театральному кону Німецького театру Рейнхардт поставивши сотні вистав за п'єсами драматургів різних країн світу, серед них були і вистави за творами Шекспіра, найулюбленішого автора німецького режисера. Макс Рейнхардт поставивши на сцені Німецького театру 22 п'єси Шекспіра. Зрозуміла річ, поставивши він й "Гамлета". Шекспірівський "Гамлет", шедевр світової літератури, в режисерській інтерпретації Макса Рейнхардта ставши шедевром театрального мистецтва XX ст. Учитель. Ще раз прочитайте інформацію на плакатах 1,2 й 3 про гру акторів Німецького театру Сандро Моїссі та Альберта Бассермана (роль Гамлета), Спробуйте подумки відтворити цю гру. У цій вельми не простій інтелектуальній роботі вам допоможуть наші акториаматори, котрі покажуть монолог Гамлета "Бути чи не бути...", імітуючи гру німецьких акторів. Учніактори (а їхні троє) по черзі показують монолог Гамлета. Після цого вчитель пропонує учням написати театральну рецензію на гру акторів Німецького театру Сандро Моїссі та Альберта Бассермана (відтворену в уяві). Треба висловити думку: Яка із трьох інтерпретацій образу Гамлета, із їхнього погляду, є вдалою і знову ж таки, із їхнього погляду, понад відповідає творчому задуму Шекспіра. Учнівські театральні рецензії дозволяти перевірити вміння висловлювати аргументовані думи, відтворювати в уяві прочитане (інформація на плакатах), познайомитися із їхньою власною інтерпретацією образу Гамлета, із їхнім власним розумінням його характеру та вчинків, а також побічно з'ясувати, чи добро школярі знають драматичний текст. На цей урок розвитку зв'язного мовлення бажано виділити 2 години, враховуючи його нетрадиційність й специфіку. Р. Ф. Василенко, вчитель-методист Запорізька обл.

Методичні поради щодо проведення уроків із вивчення казки-притчі «Маленький принц»

Мета: знайомство із біографією письменника, із його світоглядом; перший крок до його казкипритчі "Маленький принц"; виховання патріотизму, людяності, гідності. Обладнання: фотодокументи; ілюстрації Антуана де Сент-Екзюпері до казкипритчі "Маленький принц"; плакат з фрагментами спогадів сучасників письменника про нього. Епіграф: Людина — це сонце, почуття — його планети. Новаліс, письменник XIII ст. Матеріали до проведення уроку 1. Почати урок треба із біографії Антуана де Сент-Екзюпері, із його родоводу, умів життя, із країни його дитинства (замок Ла Міль, узбережжя Середземного моря, замок СенМоріс), з його захоплень живописом, літературою, квіткарством, тваринним світом, а також винахідництвом; із його веселої вдачі, незвичайної сміливості. Доцільно розповісти про навчання Антуана в Паризькій академії мистецтв (архітектура), захоплення поезією, пригодницькою літературою (Конрад), про ті, як він полишив академію й потрапив до авіаційного полку, а далі — Антуан — пілот цивільної авіації, пілот поштової компанії "Аеропосталь", начальник аеропорту в КапДжубі (авіалінія ТулузаДакар), польоти його над Сахарою, а згодом — робота Антуана пілотомвипробувачем. Варто розповісти про драматичну частку Антуана як пілота, про аварію (й зовсім не останню), його дружбу із льотчиками Анрі Гійоме й Жаном Мермозом (тут варто прочитати фрагменти спогадів цих сміливців, що є на плакаті). Завершити розповідь треба повідомленням про перебування Антуана де Сент-Екзюпері на фронті, його польоти над небом Франції, якої він захищав від фашистських яструбів, а далі — авіачастина далекої розвідки й зазагибель. Розповідь має бути органічно поєднана із творчими пошуками Антуана де Сент-Екзюпері, становленням його як письменника (роман "Південний поштовий", повість "Нічний політ", епічний роздум "Планета людей", казкапритча "Маленький принц"). Треба не забути про Сент-Екзюперіхудожника. Методична примітка. Побудувати цей етап уроку можна як повідомлення заздалегідь підготовлених учнів, чи як інтерв'ю із письменником, чи як коментар до фотодокументів, чи як зустріч друзів Антуана де Сент-Екзюпері (зустрічспогади). Може бути і учительський монолог. Алі спрямованість уроку мусить бути чітко виражена; в уяві учнів має постати особистість громадянинапатріота, пілотасміливця, письменникагуманіста, оптиміста, хоч є й сумні ноти в його творах, вірного друга, шукача істини, людинознавця, романтика, миротворця. перший крок до казкипритчі "Маленький принц": де й коли був написана ця унікальна за змістом й формою річ; чому письменник вирішив написати цей твір; чому він ставши художникомілюстратором своєї книжки. Обов'язково треба прочитати посвяту (Леонові Верту), пояснивши, чому саме цій людині по святив світло твір Антуан; показати ілюстрації Антуана до "Маленького принца". 3. Завершити урок варто запитаннями, котрі дозволяти з'ясувати, чи досяг урок мети. Домашнє заподіяння: підготувати інсценівки: "Маленький принц й троянда", "Маленький принц й Лис", "Маленький принц й король", "Маленький принц й честолюбець", "Маленький принц й ліхтарник".