Записи в рубрике 'Українська література'

«Кам'яний господар» у контексті світової тими

Власна самобутня ідейно-художня інтерпретація традиційної світової тими, до якої зверталось упродовж століть багато класиків, був здійснена Лесею Українкою у драмі "Кам'яний господар" (1912) — творі, який може із повним правом вважатися одним з кращих здобутків української, а також європейської модерної драми початку XX ст. Драма є російською версією світового мотивацію, визначаючи актуальні проблеми своєї доби (екзотичні образи та мотиви — античні, біблійні, середньовічні тощо — письменниці є своєрідною метафорою національного життя), будучи при цьому й прозірливим застереженням, вносячи у відому світову фабулу новітні ідейнофілософські й психологічні акценти.

Приклад твору на задану тему: Людина і природа в літературі

Однієї з проблем, котрі хвилювали і, мабуть, будуть хвилювати людство протягом всіх століть його існування, є проблема взаємин людини і природи. Найтонший лірик й прекрасний знавець природи Панас Опанасович Фет так сформулював її у ХІХ століття: «Тільки людина, й лише вон одна у всій світобудові, почуває потребу запитувати, що таке навколишня його природа? Звідки все це? Коли таке він сам? Звідки? Куди? Навіщо? І чим вище людина, чим сильніша його моральна природа, тім правдивіше виникають у ньому ці запитання».

Боротьба «людини» й «футляра» у творах А. П. Чехова

З середини 90-х років XIX століття почався масовий робітничий рух, яку уже не затихало до революції 1905 року. У умовах цого пробудження суспільної самосвідомості відкрився новий етап творчости Чехова, коли його геній досяг вищої художньої зрілості. Важлива тема повістей та оповідань цих років може бути визначена назвою одного із його оповідань - Людина у футлярі. Цей заголовок цілком можна порівняти із гоголівським чином - Мертві душі. Футляр стає у Чехова символом всього життя, не забороненої циркулярно, але й і дозволеної цілком. Якщо говорити узагальнено, змістом багатьох його творів є боротьба людини й футляра.

Ідейно-художня своєрідність балад У. А. Жуковського

Питання двоемирия цікавив людство із давніх-давен. Не існувало жадної язичницької релігії, не вірить у потойбічний світло. Звідси таке містичне ставлення до смерти, переходу із одного стану в інший. І нарівні із вченням про дуалізм в людському свідомостей з'являється поняття "душа". Алі якщо в язичництві душа був лише тім, що знаходиться в тілі, то із появою християнства тіло стало земною оболонкою душі. Така перерва "оновила" й весь світогляд людей. Це були не відбитися в мистецтві. Незрозуміла й незбагненна душа стає головним об'єктом вивчення. І уже в середні століття в народній творчости з'являється такий жанр, як балада.

Лулу героїня трагедії Ф. Ведекінда «Дух землі»

Лулу (нім. Lulu) - героїня трагедії-дилогії Ф. Ведекінда «Дух землі» (1895) та «Ящик Пандори» (1902). Образ Л. характерний для творчости Ведекінда, персонажі якого живуть, керуючись почуттям протесту проти всього, що їхнього оточує, прислухаючись перш на до покликом біологічних інстинктів.

Лорелея центральний персонаж романтичної поезії

Лорелея (нім. Lore Lay) - центральний персонаж романтичної поезії. Міфологічний прообраз: Л. - діва-чародійка, річкова фея, героїня німецьких народних легенд. Ім'я Л. скидатися від назви крутої кручі. Лурлей (Lurlei) на Рейні поблизу Бахараха. Ця назва, буквально означало «сланцева скеля», пізніше було б двічі переосмислено: спочатку як «сторожовий скеля», а потім як «скеля підступності». Лурлея згадується з текстів X »Шв.

Тема війни в ліриці Про. Т. Твардовського

Почуття вол'язання живих перед полеглими, неможливості забуття всього що було б - основні мотиви військової лірики Про. Твардовського. «Я живий, я прийшов із війни живий й здоровий. Алі стільки я недораховуюся... стільки людей встигли мене прочитати і, може бути, полюбити, а їхнього немає в живих. Це був частина мене», - писавши співає.
«Я вбитий под Ржевом» - вірш, написань від першої особини. Ця форма здалася Твардовському найбільш відповідній ідеї вірша - єдності живих й полеглих. Загиблий солдатів бачить собі лише «часткою народного цілого», й його хвилює, як й всіх, чиї «очі померкли», усє, що збулося потім, после нього. Боязка надія тих, що «здійсниться слово клятви святої», виростає в міцну віру: нарешті-те потоптана «міцність вражої землі», наставши довгоочікуваний День Перемоги.

«Старий й море» – книга про людину, котра не здається

Існує безліч фотопортретів відомого американського письменника Ернеста Хемінгуея. На одному із них камера зафіксувала письменника на палубі його яхти «Пілар». Оголений до пояса Чоловік високого зростанню дивуватися безпосередньо в сонці. У його легкої посмішці й примружених очах світиться радість життя, і віра на свій щасливу зірку. Його обличчя й вся потужна фігура - живе уособлення чоловічої сили, відваги й незламної волі. Таким Хемінгуей був у житті, такими були й герої його творів. Рідко хто із людей середнього й старшого покоління не «перехворів» Хемінгуеєм в юності. Притягала не лише його лаконічна і виразна проза, але й й дивовижна частка, що випробувала великого американця війною, любов'ю, несамовитими пристрастями й пригодами.